«Навіть зараз, через якийсь час, у мене починають тремтіти руки, варто тільки подумати про це… Я шукав роботу на літо. У мене не було грошей навіть на найнеобхідніше, не кажучи вже про дорогий одяг або мобільний телефон. Я думав, що якщо працюватиму під час літніх канікул, то зможу назбирати трохи грошей, щоб купити речі собі та моєму братові. Я шукав вакансії в Інтернеті, переглядав оголошення, але скрізь, куди я тільки не звертався, отримував відмову. Мені казали, що потрібен хтось із досвідом, або що вони не довіряють підліткам. Ніхто не хотів мене брати на роботу, і це мене пригнічувало.
Один мій друг сказав, що знайти хорошу роботу можна за кордоном. Він сказав мені, що там ніхто не питає, скільки тобі років, все що потрібно, це просто добре працювати, а в усьому іншому все гаразд. Він також розповів мені, що його брат працював за кордоном під час зимових канікул і повернувся з ноутбуком, новим мобільним телефоном та ще й із грошима. Я вирішив спробувати. Намагався знайти роботу за кордоном в інтернеті, але виявилося, що це не так просто – чи то я не мав потрібної професії, чи то пропонована зарплата була надто маленькою, чи то я не підходив за віком, бо мені було лише 16 років. Зрештою мені трапилася вакансія, якій я відповідав за всіма вимогами. Призначили зустріч із представником фірми.
Пропозиція справді була відмінною. Менеджер Андрій сказав, що я ідеальний кандидат на цю роботу, бо компанія шукає молодих людей. Але, на жаль, виявилося, що оплата за проїзд і вартість страховки непідйомно великі для мене. Грошей у мене не було, тому я вибачився і пішов.
Наступного дня пан Андрій зателефонував мені і сказав, що вирішив мені допомогти, оскільки побачив, що я налаштований серйозно і хочу допомогти батькам. Він запропонував мені інше місце роботи – в ресторані при готелі, куди також були потрібні молоді люди. Якраз там звільнилося місце, і він одразу подумав про мене. Він розповідав, який це великий і красивий готель, і що в мене буде додатковий дохід у вигляді чайових. Відповідь мені потрібно було дати дуже швидко, оскільки через два дні вже треба було виїжджати за кордон із групою новонайнятих людей. Він сказав, що поїдемо на його особистому автомобілі, щоб заощадити гроші на дорогу. Домовилися, що я оплачу дорожні витрати з першої зарплати. Я був дуже радий! Нарешті я знайшов місце роботи!
На місці відправлення, було ще дві людини. Усю дорогу ми провели цікаво розмовляючи. Приїхали пізно вночі. Почали діставати речі з машини, і тут пан Андрій забрав у нас документи, нібито для того, щоб врегулювати деякі питання з адміністратором готелю. Ми довго чекали його повернення. Коли було вже зовсім пізно, з’явився інший чоловік, який сказав, що покаже, де ми будемо жити.
Не можу повірити, що я сів у цю машину, не розумію, чому в нас не постало питання з приводу документів, які нам не повернули. Нас привели в якусь казарму і сказали, що ми повинні будемо працювати, щоб повернути транспортні та інші витрати агента. Усе обернулося кошмаром, як у поганому кіно: 14-годинний робочий день, погрози, образи, страх. Мене прирекли працювати як раба… »