«Деякий час тому я познайомилася з кількома дівчатами. Вони справляли враження хороших дівчат. Носили модний одяг, у них були дорогі телефони. Я їм заздрила. Я про такий одяг могла тільки мріяти. Усе це змушувало мене почуватися, певним чином, нижчою і гіршою за них, менш привабливою, ніж вони.
Одного разу я зустріла одну з цих дівчат на тролейбусній зупинці. Ми розмовляли, і вона показала мені свій новий телефон. І сказала, що це подарунок від хлопця, з яким вона знайома, і що вона знає також інших чоловіків, які давали їй дорогі речі. Потім вона оглянула мене з голови до п’ят і сказала, що я теж могла б познайомитися з цими хлопцями. Сказала, що з найкращими з них познайомилася в Інтернеті, але що з ними треба бути милою і слухняною, і робити, що вони кажуть. Вона та її подруги робили так ось уже протягом року.
Я не хотіла, щоб хто-небудь дізнався про те, чим я почала займатися, і була впевнена, що припиню це робити в будь-який момент, коли тільки сама захочу. Я зустрілася з двома чоловіками, і цього було достатньо. Це було далеко не так кумедно, як я думала, але набагато гірше було, коли я відмовила одному з них, і він став агресивним. Я думала, що він мене вдарить…
Мої батьки – неуспішні в житті люди. Вони весь час працюють і говорять тільки про гроші, що їх завжди не вистачає, про інші нудні речі. Я відчуваю, що вони недостатньо піклуються про мене. Вони тільки забезпечують мені харчування і відправляють до школи. У мене зламався телефон, і я дуже захотіла новий. Такий, який є зараз у всіх молодих людей. Через інтернет я познайомилася з хлопцем, якому сподобалися фотографії. Він сказав, що міг би купити мені новий телефон… Усе обернулося суцільним кошмаром. Він продовжує мені надзвонювати, надсилає бридкі повідомлення і наполягає на тому, щоб ми зустрілися ще.
Одного разу я побачила його біля школи і перелякалася до смерті: що, якщо він мене знайде, що мені тоді робити? Я хочу, щоб він просто залишив мене в спокої, щоб не думав, що я пропаща дівчина. Не знаю, що мені робити…»
Leave feedback about this