Підлітковий вік — це період переходу від дитинства до дорослого життя. У дитинстві ти дуже залежиш від дорослих і не відчуваєш потреби самостверджуватися, але підлітковий вік приносить великі зміни – фізичні, емоційні, а також у ставленні до батьків. Ти прагнеш більшої самостійності, відчуваєш потребу заявити про себе, а іноді… вперше закохуєшся. Усе відчуваєш по-іншому. Інтенсивніше. Глибше. І з’являється потреба в комусь близькому поруч.
Та інколи батьки не схвалюють твої стосунки. Вони чинять опір або, дещо делікатніше, дають зрозуміти, що їм не подобається те, як ти живеш. Витримати це нелегко, особливо коли відчуваєш значущість того, що з тобою відбувається.
Спробуймо розібратися у можливих причинах їхньої реакції:
Одна з найпоширеніших причин – це побоювання щодо твого благополуччя. Батькам важко змиритися з тим, що ти вже не дитина. В їхніх очах ти все ще «маленький(а)» і, можливо, не розумієш, що таке серйозні стосунки. Це змушує їх вважати, що ти ще недостатньо зрілий(а), щоб отримати такий досвід.
І як би банально це не звучало, але деяким батькам дійсно важко змиритися з тим, що ти закохуєшся в іншу людину. З’являється страх за твій емоційний стан. Вони знають, що стосунки можуть приносити і біль, і розставання, і відмови. Хоча вони не зізнаються в цьому, вони хочуть тебе захистити.
Часом йдеться і про їхні власні підліткові переживання. Можливо, вони страждали і не хочуть, щоб ти припустився/припустилася тих самих помилок. Крім того, виникає занепокоєння, що ти відволікатимешся від навчання – що стосунки змусять тебе втратити концентрацію і ти навчатимешся вже не так добре. Всі ці побоювання неминуче впливають і на тебе.
Як це на тебе впливає?
З’являється відчуття, що тебе не розуміють — здається, що батьки не приймають ані тебе, яким/якою ти є, ані твоїх почуттів. Це змушує тебе щось приховувати або обманювати. А, як ми всі знаємо, брехня тягне за собою стрес, тривогу, конфлікти. Стосунки з батьками можуть стати напруженими, сповненими докорів. Ба більше, заборони можуть підштовхнути продовжувати стосунки, навіть коли вони вже не роблять тебе щасливим(ою), лише з бажання відстояти власну свободу. Так виникає емоційна розгубленість і недовіра — до себе, до кохання, до сім’ї. Відчуваєш, що немає з ким щиро поговорити. Ти почуваєшся сам на сам із власними питаннями і починаєш замислюватися: «А чи те, що я відчуваю — правильно?» «Невже моє кохання — це проблема?».
Як діяти в таких ситуаціях?
Співчутливе спілкування — єдине рішення! Воно передбачає:
- Емоційне здоров’я через спілкування
Важливо донести батькам свої почуття. Розкажи їм, наскільки важливі для тебе ці стосунки і як ти почуваєшся поруч із цією людиною. Твої почуття важливі. Інколи спротив батьків може змусити тебе почуватися так, ніби ти нічого не вартий(а). Звісно, однією розмовою не можна змінити все, тому періодично повертайся до цієї теми, підбираючи слушний момент.
- Почуй їхні побоювання
Намагайся вислухати їхню позицію і збагнути справжні причини їхнього занепокоєння. Хоча це може здаватися неприємним і неприйнятним, але частково їхня турбота може бути щирою і захистити тебе від майбутніх страждань.
- Домовленості
Доцільно спільно визначити певні правила та домовитися про те, що обидві сторони будуть їх дотримуватися: час повернення додому, розпорядок навчання, розподіл часу у вихідні дні, інформування про місце перебування (у разі від’їзду на тривалий час).
- Відповідальність
Демонструй відповідальність, підтримуючи стабільні успіхи в навчанні; дотримуйся своїх обіцянок і зобов’язань.
Знай, що твоя любов — не помилка, а твої батьки, навіть якщо іноді не знають, як поводитися чи реагувати, усе одно щиро хочуть тобі добра. Завдяки терпінню та спілкуванню ти можеш перетворити цю ситуацію на досвід, який неодмінно зробить тебе сильнішим(ою) і розвине стійкість.
Не забувай, що стосунки з батьками — частина твого дорослішання. Якщо відчуваєш, що тобі потрібно з кимось це обговорити — ми поруч. Пиши нам у чат.
Leave feedback about this