Ми звикли мати багато бажань. Одні з них здійснюються, а інші – ні.
Одні мрії збуваються швидко, а для втілювання інших потрібні терпіння та старанність. Бувають бажання, які змушують нас думати про прекрасне майбутнє. У дитинстві ми дуже любимо мріяти. Ми говоримо: коли я виросту, у мене буде свій будинок, своя машина, а може вілла на Майорці. Але чомусь дорослі втрачають здатність мріяти. Виростаючи, ми забуваємо більшість зі своїх бажань. Але одне з них все ж залишається. Це мрія, до якої ми продовжуємо прагнути і жадаємо її втілення. Таку мрію називають заповітною.
На шляху до здійснення заповітної мрії може з’явитися багато перепон, які зруйнують усі твої плани. Як правило, бажання не минає за першої перешкоди. Ба більше, перешкоди спонукають тебе бути наполегливішим, докладати більше зусиль і сподіватися, що одного чудового дня твої зусилля будуть винагороджені. І дуже часто так і відбувається.
Але коли шлях до заповітної мрії стає надто важким, через численні проблеми і буденність, з’являється роздратування і невдоволення через те, що все йде не так, як треба. Одним словом, ми капітулюємо, ми опускаємо руки. У цей момент потрібно зупинитися. Навіщо? Щоб згадати, що все почалося… з мрії!
Вище ми говорили, що бажання здійснюються, і це правда. Але, на жаль, іноді може статися і навпаки. Вони можуть так і залишитися нездійсненними. Бажання корисне, поки воно дає тебе крила і дарує енергію. Але якщо це саме бажання змушує тебе страждати, значить, настав час про нього забути (може тільки на деякий час) або переосмислити його.
Тільки подумай! Відтоді, як з’явилася заповітна мрія, і дотепер багато чого змінилося! По-перше, ти вже не той/не та, ким був(ла), і якою б заповітною не була мрія, вона не повинна руйнувати тебе. Ти створив(ла) її, а не вона тебе!
Leave feedback about this